Наукові роботи
Наукові публікації про османсько-українські взаємини, ремісництво, історичну пам’ять та культурні зв’язки Сходу і Заходу.
| Рік | Назва | Бібліографія | Ключові слова | Посилання / DOI |
|---|---|---|---|---|
| 2025 | Презентація України турецькому читачеві у праці Володимира Мурського «Україна та її боротьба за незалежність» (1930 р.) | Анна Суходолова. Презентація України турецькому читачеві у праці Володимира Мурського «Україна та її боротьба за незалежність» (1930 р.), Українсько-турецькі відносини крізь століття: історія, дипломатія, економіка, культура. Збірник матеріалів Міжнародної наукової конференції (Кам’янець-Подільський, 16-17 травня 2025 року) / За ред. Л.А. Вовчук. Миколаїв – Одеса – Кам’янець-Подільський, 2025. VIII+119 с. - сс. 60-61. | Володимир Мурський, Стамбульська платформа, УНР, Україна та її боротьба за незалежність | |
| 2024 | Українські майстри в ремісничих дефтерах доби султана Сулеймана І Пишного (1520–1566) | Суходолова А. Є. Українські майстри в ремісничих дефтерах доби султана Сулеймана І Пишного (1520–1566), Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія: Історичні науки. 2024. Том 35, №2. – сс. 88-94. | ехль-і хіреф, Османська імперія, ремісничі цехи, Сулейман Пишний, Топкапи, українські ремісники. | Читати DOI: https://doi.org/10.32782/2663-5984.2024/2.14 |
| Анотація: У дослідженні розглядається інститут імперських ремісників при палаці Падишаха Османської імперії у період правління султана Сулеймана І (роки правління 1520–1566) та українські ремісники, які стояли на службі в цьому інституті, що в українській літературі залишається малодослідженим. Спершу проаналізовано, яким чином українці потрапляли на службу до імперських ремісничих цехів і чи всі з них перебували там у статусі невільників. Також було обраховано показники оплати для ремісників-українців і порівняно ці цифри із загальними по цехам. Попри те, що більшість ремісників потрапляли до цехів у статусі учнів і навчалися ремеслу з нуля, українці практично не представленні у цехах мініатюристів і майстрів ілюмінованого малюнка, каліграфів, переписувачів чи майстрів чіні – випалювачів глазурованих кахлів, тобто цехів, які представляли традиційні турецькі ісламські мистецтва. Було виявлено, що в деяких цехах українці мали найсильнішу присутність, що було спричинене відсутністю відповідних фахівців в Османській імперії. У дослідженні представлена кількість українських майстрів, які служили в імперських цехах з 1526 р. до 1566 року, цехи, які вони представляли, та як ця кількість українців змінювалася в рамках аналізованого періоду. Було виявлено, що зміна з часом кількості українців, представлених у ремісничих цехах палацу Топкапи, не відповідала загальним тенденціям зміни кількості членів придворних ремісничих цехів. Представлено дані усіх українських ремісників, згадуваних у ремісничих дефтерах періоду правління Сулеймана І, згрупованих за цехами, які вони представляли. Зайнятість ремісників-українців прослідковується протягом досліджуваного періоду завдяки коментарям, присутнім у цих дефтерах, а завдяки додатковому джерелу – ремісничому перепису – робиться спроба встановити період смерті кожного з ремісників. | ||||
| 2023 | Конструювання історичного наративу: українсько-турецькі взаємини у публікаціях представника екзильного уряду УНР в Стамбулі Володимира Мурського | Суходолова А. Є. Конструювання історичного наративу: українсько-турецькі взаємини у публікаціях представника екзильного уряду УНР в Стамбулі Володимира Мурського, ХХVІ Сходознавчі читання А. Кримського: матеріали міжнародної наукової конференції, 30 листопада 2023 р. –Київ : Львів –Торунь : Liha-Pres, 2023. – сс. 283-286. | Володимир Мурський, Стамбульська платформа, УНР | Читати DOI: https://doi.org/10.36059/978-966-397-346-3-72 |
| Тези конференції «ХХVІ Сходознавчі читання А. Кримського», що відбулася 30 листопада 2023 року і була проведена Інститутом Сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України. Володимир Мурський - представник екзильного уряду УНР в Туреччині у1929-1935 рр. За цей час він зумів опублікувати 15 статей і дві книги турецькою мовою: «Україна та її боротьба за незалежність» (1930) і «Справжнє обличчя нової Росії» (1932). Я переклала українською книжки і статті Мурського та проаналізувала їхній зміст. | ||||
| 2022 | Current Ukrainian Territories According to the 55/1 Poland Treaty Registry | Sukhodolova, Anna; Current Ukrainian Territories According to the 55/1 Poland Treaty Registry, Taras Shevchenko 8th International Conference on Social Sciences Proceedings Book, Ankara, 2022, pp. 205-213 | Ukraine, Ukrainian Cossacks, Zaporozhian Cossacks, Doroshenko, Ottoman Empire, Ottoman Treaty Registry, Poland | Читати |
| Стаття англійською мовою про згадки українських територій у Польському Імперському дефтері міждержавних угод № 55/1 (55/1 Lehistan Ahidname Defteri). Дефтер написаний частково начертанням несіх, але в більшості — дівані; зберігається в Президентському Османському архіві у фонді Іноземних реєстрів. У нього входить шість мирних угод між Річчю Посполитою й Османською Імперією (в тому числі Карловецький договір), дозвільні грамоти та скарги різного штибу. | ||||
| Abstract: This study aims to analyze mentions of Ukrainian lands in the 55/1 Poland Treaty Registry, one of the oldest treaty registers in the Foreign Countries Registers found (A.DVNS.DVE.d) in the Imperial 150 years, from 1607 to 1768. The oldest entry dates from July 15, 1607, and the most recent is from December 13, 1768. The Registry has 110 entries in total; 6 of them are treaties, and 35 of them mention the lands that currently belong to the modern Ukrainian state. During this period, Ukrainian lands were caught between the Ottoman Empire, Poland, and Russia. The lands that now belong to Ukraine had no chance to unite during this period of over 150 years because they changed hands frequently, subsequent to various treaties. The Ukrai Doroshenko tried to unite all Ukrainian lands by using Ottoman protection, but his efforts were not successful. The Ukrainian territories mentioned in the Poland Treaty Registry can be divided into three groups: 1. The lands integrated into the PolishLithuanian Commonwealth, and then conquered by the Ottomans to become a part of the Ottoman Empire. For instance, Hotin, Kamaniche (now KamianetsPodilskyi), or the Podolia area. After the 35th entry, these lands were treated as an Ottoman state, and decrees were addressed 2. Akkerman (now Bilhorod-Dnistrovski), Caffa (now Feodosiya), or Kili (now Kilia), areas that belonged to the Crimean Khanate and were 3. Areas such as the Dnipro area, Bila Tserkva or Pavoloch, mentioned as a Land of Ukraine or Russia, where the Cossacks lived in concentration. In the early treaties between the Ottoman Empire and Poland, to express, that Ukrainian territories were under his crown, the Registry for the Polish King title. A notable factor mentioned in the Poland Treaty Registry is the Ukrainian Cossacks, who appeared as two groups: Polish Cossacks and Moscow Cossacks. In earlier texts, when Cossacks were a significant threat to the Ottoman Empire, they were described as the Cossack bandits . But with time, after the scale of their menace decreased, "the Cossack nation of Polish rayah" designation was used. Of interest is that while Mehmed IV was negotiating with Cossacks about the Ottoman protectorate in 1667, in the treaty with Poland from the same year, he persisted in using-breeding Cossack band epithet. | ||||
| 2022 | Sarıkamış Kazaklarının 1667’deki Elçiliği için Osmanlı Hazinesinden Ayrılan Meblağlar | Sukhodolova, Anna; Sarıkamış Kazaklarının 1667’deki Elçiliği için Osmanlı Hazinesinden Ayrılan Meblağlar, II. Üç Kıtada Osmanlı İmparatorluğu Çalışmaları Uluslararası Kongresi Bildiri Kitabı, İstanbul, 2022, ss. 286-294 | Doroşenko, Elçilik, Kazak, Osmanlı, Sarıkamış, Ukrayna | Читати |
| Стаття турецькою мовою про кошти, виділені зі скарбниці Османської Імперії на першу козацьку посольську делегацію 1667 року, надіслану Петром Дорошенком до султана Мехмеда IV. Дані виведені на основі бухгалтерських записів та рахунків з Президентського Османського архіву, написаних стилем сіякат. | ||||
| Özet: Ukrayna Hetmanı Petro Doroşenko 1667 yılında Lehistan (Polonya) Kralı ve Moskova Çarı tarafından kendileri ile eşit ve denk bir hükümdar olarak kabul edilmemesi sebebiyle onlarla bir antlaşma imzalayamadığı için farklı bir müttefik arayışına girerek elçiliğini Osmanlı Devleti’ne göndermiş, Osmanlı devlet memurları da alışagelen elçi kabul usulüne istinaden elçiliğin Osmanlı topraklarında bulunduğu müddetçe ihtiyaç duyduğu masrafları hazineden karşılamıştır. Bu çalışmada Doroşenko tarafından Osmanlı İmparatorluğu’na 1667 yılında gönderilen bu ilk elçilik heyetine Osmanlı Hazinesinden harcanan meblağlar araştırılmıştır. Başbakanlık Osmanlı Arşivi’nde (BOA) yer alan elçiliğe ait masraf makbuzları, hil’atl tezkireleri, heyetin Padişahın huzuruna çıkışını bildiren Osmanlı Tarihleri gibi daha önce incelenmeyen kaynakları inceleyerek elçiliğin kaldığı hanenin döşenmesinden tahsis edilen harçlığa kadarki masraflar tespit edilmeye çalışılmıştır. Metinde yer alan meblağların anlam ifade edilebilmesi için akçe veya kuruş olarak verilen tutarın yanında parantez içinde ABD doları değeri de verilmiş, bunun için iktisat tarihçisi Şevket Pamuk’un “İstanbul ve Diğer Kentlerde 500 Yıllık Fiyatlar ve Ücretler” çalışmasında yer alan listeler kullanılmıştır. Hicri takvim tarihlerinin Miladi takvim tarihlerine çevrilmesi için Türk Tarih Kurumu tarafından hazırlanan çevrimiçi Tarih Çevirme Kılavuzu kullanılmıştır. Ukrayna Kazakları Elçiliği konusu arşiv belgelerine dayanarak ne Türkiye’de ne de Ukrayna’da etraflıca araştırılmış denebilmektedir. Türk araştırmacıları için bu konu, genellikle ilgi alanları dışında kalmaktadır. Onların odak noktaları daha çok Venedik, Avusturya, Polonya ve Rusya gibi büyük devletleri örnek alarak Osmanlı İmparatorluğu’nda elçi kabul usullerini tespit etmektir. Ukraynalı araştırmacılar arasında 1667 Kazak elçiliği hakkında en kapsamlı çalışmayı ortaya koyan D. Doroşenko ve J. Rypka çalışmalarında ilk defa doğrudan bir Türk kaynağından (Silahdar Tarihi) alıntı yapmışlardır. Diğer çalışmaların çoğunda Polonya ve Rusya arşivlerine odaklanması nedeniyle Osmanlı kaynaklarının incelenmesi şimdiye kadar çok kısıtlı kalmıştır. Bu açıdan bu çalışmada 1667 elçiliğiyle ilgili arşiv belgelerinin araştırılmasına ilişkin ilk adım atılarak Polonya, Rusya ve Ukrayna arşivleri yardımıyla netleştirilemeyen elçilik heyeti kaç kişiden oluşmuş, Osmanlı’da kaç gün kalmış, heyetin ağırlanması için hazineden kaç akçe ayrılmış gibi detayları aydınlatılmaktadır. |
||||
| 2015 | Шевченко, Тарас. Заповіт | Шевченко, Тарас. Заповіт. / Пер. з української Анни Суходолової, журнал "Her Boydan", №2 - Стамбул: 2015, с. 16-17 // Taras Şevçenko "Vasiyetim”, Ukraynacadan çeviren Anna Sukhodolova, Her Boydan dergisi, No. 2, İstanbul, 2015, ss. 16-17 | ||
| 2013 | Şefika Gaspıralı ve Kadın Dergisi “Âlem-İ Nisvan” | Şefika Gaspıralı, Âlem-i Nisvan, kadın dergisi, Kırım, İsmail Gaspıralı, Tercüman, Nasip Yusufbeyli, Hablemitoğlu | Читати | |
| Стаття турецькою мовою, написана в якості завдання під час навчання в аспірантурі, присвячена Шефіці Ґаспринській, доньці відомого кримського просвітителя Ісмаїла Ґаспринського, та першому жіночому журналу "Âlem-i Nisvân" (Жіночий світ). У статті наданий переклад з османської сучасною турецькою двох номерів цього журналу (один зберігається в Криму, інший в Стамбулі). | ||||
| Özet: Türk dünyasında ünlü ‘Tercüman’ gazetesinin editörü olan İsmail Gaspıralı’nın kızı Şefika Gaspıralı Türk Kadın hareketinde önemli bir rol oynamıştır. Gazetecilik hayatına babasının yayında ‘Tercüman’da başlayan Şefika daha sonra ‘Âlem-i Niasvan’ kadın dergisinin başına gelmiştir. ‘Âlem-i Nisvan’ın ilk sayısı 1906 yılının Ocak ayında çıkmıştı. Derginin yazarları arasında Şefika Gaspıralı, kocası Nasip Yusubeyli ve babası İsmail Gaspıralı da vardı. İsmail Beyin, bütün Türkler için ortak dil çalışmaları çerçevesinde derginin dili de sade İstanbul Türkçesidir. ‘Âlem-i Nisvan’ın sayfalarında fakirlere ve ihtiyaç duyanlara para toplanıyordu. Kız mektepler için öğretmen aranıyordu. Türk kadınlarının içinde bulunduğu eğitim problemleri her fırsatta dile getirilirken, bu konuda atılan her olumlu adıma da haber olarak yer veriliyordu. Kadın cemiyetlerine de geniş yer veriliyordu. Tiflis’te çıkan kadın haklarına çok önem veren ‘Molla Nasreddin’ dergisinde yer alan bazı makaleler ‘Âlem-i Nisvan’da da yayınlanmıştı. Okuyucuların mektuplarına önemli yer verilmişti. Bunun yanı sıra derginin sayfalarında kadınların farklı ülkelerde yaşam tarzları, ünlü kadınların biyografileri ve portreleri, bilimsel buluşlar ve icatlar, haberler ve ilanlar vardı. ‘Âlem-i Nisvan’ın son çıkış tarihi konusunda farkı görüşler mevcut ve 1907 ile 1911 yıllarında değişmektedir. Derginin kapanmasından sonra Şefika Gaspıralı siyasi nedenlerden dolayı Kırımdan Azerbaycan’a ve daha sonra Türkiye’ye kaçmak zorundaydı. Türkiye’de gazeteciliğe hiç dönmeden siyasi alanda çalışmaya devam ederek kurduğu Türkiye’de Kırım Kadınlar Birliğinde başkanlık yapıyordu. Şefika Gaspıralı 89 yaşındayken Haziran 1975'te İstanbul'da vefat etmiştir. |
||||
Дисертація:
- Sukhodolova, Anna; Medya ve Algı Yönetimi; Türkiye ve Ukrayna Karşılaştırması. Doktora Tezi. İstanbul Üniversitesi, Sosyal Bilimler Enstitüsü, Gazetecilik Ana Bilim Dalı, 2020
Основні наукові зацікавлення:
- Османсько-українські відносини XVI–XVIII ст.: дипломатія і бранці
- Жінки Османської Імперії
- Шефіка Ґаспринська та її журнал “Жіночий світ”
- Володимир Мурський, представник уряду УНР в екзилі в Стамбулі