Ієрархія Османського гарему
Ієрархія Османського гарему

Гарем – насолода для очей, джерело блаженства, наповнене дівчатами, котрі втілюють у життя будь-які чуттєві фантазії Султана. Поширене, але дуже далеке від реальності уявлення про гарем Османської Імперії. Насамперед гарем був державною інституцією з чіткою структурою, яка була однією з підвалин Османської цивілізації, тісно вплетеною в систему важелів державного впливу. Ієрархія османського гарему була чіткою і ясно набувала обрисів у бухгалтерських книгах, адже кожна посадова сходинка передбачала певний рівень виплат зі скарбниці.
Не варто забувати, що основною функцією гарему було не просто задовольняти Падишаха, а забезпечувати життєздатність Династії. Будь-який народжений хлопчик міг стати наступним Султаном, а будь-яка народжена дівчинка, видана заміж за якогось державного службовця, – змінити політичну розстановку сил. Мати хлопчика, якій міг посісти трон, завжди мала вищий статус за доньок чинного Падишаха, хоча вони були кров’ю і плоттю Династії.
Гарем, за визначенням Лелсі Пірс, був органом «репродуктивної політики» Османської Імперії. Керівниця цією політикою – Валіде Султан – за статками, отримуваними зі скарбниці, обходила будь-якого державного мужа чи самого Падишаха. У той час, коли Валіде отримувала 3000 акче на день, ага яничарів отримував 500, Великий Візир – 1000, а Падишах визначав, що має право на 1001 акче за скарбниці на день.
Освіта в гаремі
Як конттренд до орієнталістського погляду на гарем як на обитель пороку турецькі історики стали наполягати на тому, що гарем був школою, де дівчатка та жінки отримували найкращу в Османській Імперії освіту. Так, правда в цьому твердженні присутня. Але є нюанси. Ця школа з’явилася з приземлених потреб:
- Освітню частину організували не тому, що члени Династії бажали оточити себе високоінтелектуальними дамами. Дівчат необхідно було навчати. Новоприбулі бранки не володіли турецькою і не знали правил ісламу. Тому їм були потрібні були уроки мови та релігії.
- Їх навчали як майбутніх дружин, тобто школа благородних дівчаток на османський лад. Книжної культури в гаремі не існувало – там не читали книги, основними заняттями джаріє після мови та релігії було шиття, гаптування, гра на музичних інструментах і танці.
Права гаремних жінок
Судячи з судових записів кадіїв, багатоженство було характерне лише для 1-7% суспільства. І лише в гаремі Султана через потребу продовжувати рід полігамія пустила глибоке коріння. Саме тому права, обов’язки і статус навільниць у гаремі були чітко визначеними.
За правовим статусом гаремні жінки поділялися на два типи:
1. З правом праці
Це означало, що її хазяїн міг користатися лише плодами її праці і жодним чином не мав права з нею спати. Зазавичай такі жінки були заміжні за межами палацу, а за свою працю отримували платню.
2. З правом ложа
З такими невільницями можна було спати. За правовими нормами, хазяїну не потрібно було дотримуватися права чотирьох дружин, адже фактично нікяху (релігійного шлюбу) не проводилося. Така наложниця у разі смерті володаря не могла претендувати на спадок.
Якщо така невільниця народжувала Падишахові дитину, то отримувала правовий статус матері. Дитина народжувалася вільною і надавала матері свободу після смерті Султана. Султан не мав права робити своїми наложницями обох рідних сестер.
Рабство і звільнення
Рабство в Османській Імперії не було пожиттєвим. Зазвичай рабів звільняли в середньому через 8 років служби. Звільнення могло бути різними способами:
- Видача “вольної”
Невільниць намагалися звільняти замолоду і видавати заміж, щоб вони могли побудувати успішне життя поза палацом. Після звільнення вибір залишитися чи піти з палацу залишався за невільницею. Якщо ж вона вирішувала піти, їй знімали будинок і надавали необхідні для життя речі. Надалі також опікувалися її долею.
- Звільнення за плату
Ще один спосіб звільнення – надання свободи за певну платню, тобто рабиня могла викупити себе.
- Посмертне звільнення
Або ж хазяїн міг сказати, що його рабиня може бути вільною після його смерті.
Джаріє в палаці видавали “вольну” грамоту.
Ієрархія Османського гарему
Родинний статус
Адміністративний статус
Валіде Султан
Мати чинного Султана. Була як головою жіночої частини родини Османського Падишаха, так і займала найвищу керівну посаду в гаремі. Усі адміністративні посади підпорядковувалися їй.
Валіде-і Муаззама: особливий випадок Кьосем Султан. Вона була найстаршою та найвпливовішою жінкою династії, керувала гаремом у якості Валіде-і муаззама, тобто бабці чинного Сутана, попри те, що в гаремі була і Валіде Султан. Отримувала також більшу за Валіде Султан «зарплатню».
Хасекі
Оскільки термін не часто зустрічається в документах, значення дискусійне. Але загалом Хасекі – це наложниця Султана, яка народила йому дитину. Якщо це був хлопчик, наложницю називали Хасекі Султан, якщо дівчинка – Хасекі Хатун. Їхній статус і отримувана платня завжди були вищими за султанових доньок.
Баш Хазінедар Уста
Головна скарбнича гарему, її обирав Падишах особисто. Їй підпорядковувся увесь гарем, але безпосередньо вона керувала від 17 до 20 хазінедар уста. Символом її влади в гаремі був посріблений ціпок. Оскільки вона відповідала за фінанси, мала султанську печатку і носила її на шиї на золотому ланцюжку. Коли Султан був у гаремі, могла заходити в його покої і сидіти в його присутності.
Султанові доньки
Отримували кращу освіту за Хасекі, котрі походили з невільниць, але за статусом були на нижчій щаблині. Їх зазвичай видавали заміж за впливових державних діячів. Чоловік султанової доньки завдяки такому шлюбові отримував статус «дамат» – зять Династії. Вплив самих доньок залежав від могутності чоловіка.
Кях’я Кадин (Кетхюда Кадин)
У деяких джерелах подається як головна адміністративна посада в гаремі, а хазінедар – її заступниця. Керувала всіма джаріє, також одним із її основних обов’язків було влаштування гаремних церемоній.
Дає Хатун
Годувальниця Падишаха. Хоч кровного зв’язку з Династією не мала, в усіх документах зазначається як член родини. Лише вона (і няньки) мала право брати шехзаде на руки і пестити.
Ґьозде
«Дружини» Султана, які не народили йому дітей.
Султанові сестри, Султанові тітки
Їхній вплив залежав від упливовості їхніх чоловіків. Оскільки їх зазвичай видавали заміж за часів попередніх Султанів, їхні чоловіки були представниками старої генерації, тож їхній вплив з часом слабшав.
Уста
Досвідчені калфи, які переростали рівень загальної служниці і починали спеціалізуватися на якійсь конкретній роботі. В гаремі були уста, які відповідали за приготування кави, пробування їжі перед уживанням вищої за рангом особи, писарі, медсестри і т.п.
Калфи
Досвідчені джаріє, які прислужували в певних покоях, наприклад, у покоях Валіде Султан чи Хасекі Султан, покоївки. Вони могли виконувати будь-яку роботу, необхідну в покоях. Відповідно до терміну служби поділялися на три ранги: вищий, середній, нижчий. Також калфи відповідали за навчання аджемі.
Одаліски
Помилково вважаються жінками, з якими Султан міг спати, коли заманеться. Але вони були служницями, найздібнішими і найгарнішими серед інших джаріє, яких обрали гідними служінню в особистих покоях Султана. Якщо вони привертали увагу Правителя або його матері, то могли стати ґьозде і просуватися далі, якщо ж ні – могли продовжити кар’єру по адміністративній лінії.
Джаріє
Невільниці без статусу
Новоприбулі джаріє, які були на стадії отримання освіти, називалися аджемі.
Основні джерела: M. Ç. Uluçay “Harem II“ L. Peirce “Harem-i Hümayun” TDV DİA M. İpşirli “Osmanlı Devleti’nde Harem” G. Çaşkurlu “Osmanlı Sarayında Sanatçı Cariyeler”
Підписатися на Телеграм
Переглянути інші Історичні документи, пов’язані з Османською Імперією, султанами й Україною
Переглянути мої Наукові роботи, написані за матеріалами Президентського Османського архіву в Стамбулі, Туреччина