Перейти до вмісту

Сефернаме про похід Хмельницького

Класична поема Едіпа Ефенді “Сефернаме” – “Поема про похід” Богдана Хмельницького і Кримського хана на поляків у 1648. Як виявляється, Сефернаме про похід Хмельницького знають чи не напам’ять усі татари (так мені сказали знайомі-кримські татари, може, трохи прикрасили дійсність), а я доклала купу зусиль, аби знайти її оригінальний текст. Якщо не брати до уваги текстів невідомого походження, які гуляють інтернетом, єдина публікація, на яку я натрапила – це видрук тексту Сефернаме Османом Нурі Акчокракли в газеті “Кирим меджмуаси” (виходила в Стамбулі). Цей варіант трохи відрізняється від того, що гуляє інтернетом. 

Осман Нурі Акчокракли – кримськотатарський науковець, знавець як української і російської, так і кримськотатарської і османської, а ще арабської каліграфії. Його розстріляли Совєти у 1938 році, а всі його рукописи – знищили. Про нього і безцінну етнографічну експедицію в Крим у 1925 році, в якій він брав участь, докладніше можна почитати на сайті Крим. Реалії

Сефернаме про похід Хмельницького цікава кількома моментами.

Автор починає оповідь не з історичного фону чи політичних перипетій, а дивиться на підготовку до походу очима молодого татарина. Він радить йому завбачити все, адже в поході поряд не буде матері. Ясно, що виходили в похід молоденькі хлопці, які жили з батьками і за ними гляділа матінка.

Згадуються місцеві традиції, характерні загалом для тюркського світу. Одна з них – традиція поливати воду вслід тим, хто іде/їде, щоб дорога минулася без пригод. Цієї традиції досі дотримуються, навіть у сучасних турецьких серіалах можна побачити, як багатії з віл на Босфорі поливають услід машинам своїх дітей, котрі їдуть, наприклад, у відпустку. Інша – носити шкіряні амулети на удачу, в поемі герой має повісити такий на шию коневі. Їх також досі можна придбати в Туреччині, вони зазвичай мають вигляд трикутного конвертика зі шкіри, всередину якого кладуть аркушик з молитвою. За традицією конвертик з молитвою зашивали, сучасні ж варіанти багаторазові на застібці і молитви можна міняти.

Ще в тексті використовується спеціальне слово на позначення чотирирічного скакуна. Потреба в слові виникла, бо татари (і турки) сідали на коней, коли їм (коням) виповнювалося чотири роки – не раніше. Вратислав фон Митровіц (ще існує варіант імені у написанні Вратислав Митровицький або Вратислав із Митровіце – член посольської делегації від імператора Рудольфа II до Османської імперії) вважає, що саме цьому тюркські коні завдячують посиленій витривалості, а от у його рідній Богемії коней замолоду перетруджують, тому тварини втрачають свій запас міцності.

Цікавий опис Богдана Хмельницького. Едіп Ефенді називає його “керманич” і “очільник”, ці ж означення використовуються і для Кримського хана. Хмельницький “могутній” і “поважного віку” – козацькому гетьманові тоді було 53 роки. Богдан Зиновій за звичаєм привіз ханові дарунки. У тексті “всього по сорок”, але, скоріше за все, це не точна цифра, а використанні канонічної для тюрків цифри 40 в значенні “багато, сила-силенна”, при чому, всі тварини були добірні. Хмельницький з кримським ханом влаштували спільну учту і так само спільно вони радилися, як вести війну з поляками і яка буде її кінцева мета – “примусити ляхів платити данину”.  

І найцікавішим є загальний сентимент поеми – не героїчне прославляння війни і побєдобєсіє, а підкреслення болю, який війна приносить, якою би правою вона не була. Молоденьки хлопчик, який ще не вміє жити самостійно, покидає оселю. Мати, проводжаючи його, не витримує і навіть непритомніє. Автор запитує: “І скільком же вдасться повернутися додому живими?”. І навіть уцілілих цей біль не відпускатиме…

Сефернаме про похід Хмельницького
Kırım Mecmuası, Sene 1, Sayı 1, s. 19-20, 2 Mayıs 1918 // Milli Kütüphane 1956 SB 318

Kırım Halk Edebiyatından

Sefername *

* Osman Nuri Efendi Akçokraklı tarafından kaleme alınub da Teşrin-i Sani üçte Bağçesaray’da temaşaya konılan “Kırım Giray Han” nam piyesinden alınan bu sefername Kırım Giray Han zamanında yetişmiş şairlerinden Edib Efendi’nindir.

Geldi Erdel’den haber Lehler sözü bozuyor
Kırım nedir? Vergi yok, Han o değil, ben diyor

Ciğit kolunda kamcın var menciliğe haber var
Ey oğlanlar toplaşın tezden bize sefer var

Alaşalar nallansun ok yayları maylansun
Eğer ağaç bakılub kavurmalar kaynalsun

Al kılıncı askıdan çek kayrağı yüzüne
Kılıncın eğer ak bolsa kara tüşmez gözüne

Yeni tırşav bir arkan asınız eğer kaşına
Kızıl meşin nazarlık takın atın başına

Seferlik atın semire dönen bolsa arımaz
Semiz atın yol almaz dönendeki yaramaz

Çekmenini tartub kiy ak kapağın basub kiy
Yolda anayın yokdur her şeyini bakup kiy

Geldi emir saraydan çıkdık yola Mamay’dan
Duamı aldım anaydan oklarımı babaydan

Cavseverdir Mamaylar, cavcur gider Mamaylar
İl aşub sefer var helal edin ağaylar

Eğerlendi al duru başı yılduz kaşkadır
Han kolunda ciğit köp Mamay Beyi başkadır

Yetmiş çora yanında at oynatub çıkdılar
Yetmiş ana yetmiş tas su sepdirüb çıkdılar

Dua edüb hanım anay çıdamadı bayıldı
Yetmş atın tozanı duman bulub yayıldı

Toplaş oldı bizlere Gazikermen çölünde
Kızıl yağlık kara kamcı cümlemizin elinde

Tatdan geldi odaman Kefe tübü kahraman
Yarın Arğın Kart Kıpçak cümlesinden kocaman

Davul zurna duy bayram yedi günde toplaşdık
Yedi kurban çaldırup cav yollarını oylaşdık

Yedi bin oğlan bir bulub atı sudan tepredik
Yedi saat bir tanış ak yılgada geçürdik

Kırım Giray töremiz yetişüb geldi Kermende
Şirin yarın beyleri selam tordı saymende

Erdel şehri Ak şehir kocamandır cami
Bu şehirde katışdı bize Boğdan töresi

Yaş bayarı zor bayar hediyesi kırklama
Kırk aygır dana cümlesi hep saylama

Han çadırı kaşına kuruldı bayar çadırı 
Sılavine koydılar sılamacı batırı

Kırım Giray her boyar kıldılar kekeşi
Leh Beyinin başına biçdiler pişkeşi

Kara kuşlar ileri iki kolda ak kuşlar
At nallanur kayrak oynar ağarılük kılınclar

Haber aldık yolımız orman ak tiken
Bu sefere sav girüb kimler sav kaytar iken 

Bizler Kıpçak oğluyuz çamura batar çıkarız
Güneş olsa kurıdır su tapılsa çaykarız 

Baş yazısın göz görür ciğit her hale güner 
Can kutıla selamet ağuv accı hem öter
транскрипція латинкою ©Анна Суходолова, 2022

Кримськотатарська народна література

Сефернаме

Поема про похід, написана у 17 ст. поетом Едіпом-ефенді, який перебував у почті Кирим Ґірай Хана. Твір використав Осман Нурі Акчокракли у своїй п’єсі “Кирим Ґірай Хан”, поставленій в Бахчисараї.

Прийшли новини з Ерделю (Трансильванія, Семиграддя), поляки порушують дане слово
А що Крим? Податків немає, кожен кричить, що він Хан

Легінь тримає в руці камчу, самолюбству є звістка
Гей, молодці, збирайтеся, скоро час у похід!

Треба підкувати коней, змастити стріли та лук
Доглянути сідла, засмажити кавурму

Знімай зі стіни шаблю, нагостри її
Коли шабля твоя виблискує на благо, то не присоромить

Повісь на облуки новий аркан і мотузку
І шкіряний амулет коневі не шию

Бойового коня добре годуй і чотирирічний скакун буде при силі
Та жирний кінь в дорогу не піде, в бою підведе

Приладнай одежину, натягни добре шапку
В дорозі не буде матері, тому завбачно подумай про все

Прийшов наказ із палацу, ми виправилися з Мамаю
Від матері отримав молитву, а від батька - стріли

Мамайці обожнюють ворогів, Мамайці вийшли нога в ногу
Ідемо в дальню путь, не поминайте лихом, панове

Осідланий кінь гнідий із зіркою на чолі
В управлінні хана зухів багато, але бей Мамаю винятковий

Вийшли в пусть сімдесят молодиків, поряд з якими гарцювало сімдесят скакунів
Сімдесят матерів вийшли пролити сімдесят полумисків

Люба матінка молилася, та не витримала, знепритомніла
Сімдесят коней підняли хмару пилу

Місце збору - степи Ґазікермену
У всіх у руках червона хустина і чорна ногайка

Прибув очільник із Тату, сам герой родом з Кафи
Величніший за яринів, аргинів та карт кипчаків разом узятих

За гуляннями з барабанами і зурною зібралися за сім днів
Зарізали сім жертовних тварин, продумали наступ на ворога

Сім тисяч легінів як один погнали коней во воді
Сім годин як одна мить і ми переправилися через Дніпро

Наш керманич Кирим Ґірай поспів у Кермен
Шірінські й аргинські беї вітали його у святковому однострої

Місто Ердель - Біла церква, з величезним храмом
Саме тут до нас приєднався керманич Богдан

Могутній боярин поважного віку, привіз дарунків по сорок:
Сорок скакунів, сорок телят, усі добірні

Шатро цього боярина поставили навпроти ханського шатра
І влаштували славні богатирі учту

Заповзявся Кирим Ґірай із боярами радитися
І вирішили примусити ляхів платити данину

Чорні птахи - вперед, білі птахи - з боків
Коні відбивають підковами, розлітається каміння, виблискують шаблі

Отримали звістку, шлях наш лежить крізь ліси та кущі
Вирушаєму в путь жвими, а кому вдасться так само повенутися живим із цього походу?

Ми - кипчацькі сини, виберемося з трясовини
Висохнемо на сонці, вимиємося у воді

Видно, така вже наша доля, справжній воїн готовий до будь-чого
Тільки б залишитися живим і здоровим, а гіркий біль завжди пектиме 
підрядковий переклад українською ©Анна Суходолова, 2022

Останні додані документи:

Сходознавчі студії в Україні

14 хв.

Стаття Фуада Кьопрюлю в газеті Ікдам за 24 листопада 1928 року про сходознавчі студії в Україні та делегацію ВУНАС (Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства) до Туреччини. Окремо він згадує “молодого поета” Павла Тичину, який володіє турецькою і перекладає українською турецьку літературу.…

Вірш Селіма ІІІ про капусту

4 хв.

На сторінці з Дивану рядки з одою капусті виділені, решта віршів затінені. Султан Селім ІІІ писав вірші під псевдонімом Ільхамі. Виходить на світ узимку вояка-капуста Бо холодів не боїться ватажка сміливих капуста На вигляд вона як пірнач Кейкавуса Листом молодим…

Стаття про Тараса Шевченка Ридвана Нафіза в журналі “Хаят” за 17 лютого 1927 року

14 хв.

Стаття про Тараса Шевченка османською з журналу Хаят (Життя) за 17 лютого 1927 року. Її написав Ридван Нафіз, депутат трьох скликань турецького парламенту. Статті про Україну, написані автором після особистого відвідування, виходили три тижні поспіль. Перша стаття з назвою “Україна”…

Стаття про Україну Ридвана Нафіза в журналі “Хаят” за 10 лютого 1927 року

19 хв.

Стаття османською про Україну з журналу Хаят (Життя) за 10 лютого 1927 року. Як і попередню, її написав Ридван Нафіз, депутат трьох скликань турецького парламенту. Три статті виходили три тижні поспіль. Перша стаття, яка вийшла друком за тиждень до цієї,…

Стаття про Україну Ридвана Нафіза в журналі “Хаят” за 3 лютого 1927 року

11 хв.

Стаття османською про Україну з журналу Хаят (Життя) за 3 лютого 1927 року. Її написав Ридван Нафіз, депутат трьох скликань турецького парламенту. Це перша частина з триптиху, яка називається “Україна”. Наступна “Українці” вийшла за тиждень – 10 лютого, а третя…