Сефернаме про похід Хмельницького
Класична поема Едіпа Ефенді “Сефернаме” – “Поема про похід” Богдана Хмельницького і Кримського хана на поляків у 1648. Як виявляється, Сефернаме про похід Хмельницького знають чи не напам’ять усі татари (так мені сказали знайомі-кримські татари, може, трохи прикрасили дійсність), а я доклала купу зусиль, аби знайти її оригінальний текст. Якщо не брати до уваги текстів невідомого походження, які гуляють інтернетом, єдина публікація, на яку я натрапила – це видрук тексту Сефернаме Османом Нурі Акчокракли в газеті “Кирим меджмуаси” (виходила в Стамбулі). Цей варіант трохи відрізняється від того, що гуляє інтернетом.
Осман Нурі Акчокракли – кримськотатарський науковець, знавець як української і російської, так і кримськотатарської і османської, а ще арабської каліграфії. Його розстріляли Совєти у 1938 році, а всі його рукописи – знищили. Про нього і безцінну етнографічну експедицію в Крим у 1925 році, в якій він брав участь, докладніше можна почитати на сайті Крим. Реалії
Сефернаме про похід Хмельницького цікава кількома моментами.
Автор починає оповідь не з історичного фону чи політичних перипетій, а дивиться на підготовку до походу очима молодого татарина. Він радить йому завбачити все, адже в поході поряд не буде матері. Ясно, що виходили в похід молоденькі хлопці, які жили з батьками і за ними гляділа матінка.
Згадуються місцеві традиції, характерні загалом для тюркського світу. Одна з них – традиція поливати воду вслід тим, хто іде/їде, щоб дорога минулася без пригод. Цієї традиції досі дотримуються, навіть у сучасних турецьких серіалах можна побачити, як багатії з віл на Босфорі поливають услід машинам своїх дітей, котрі їдуть, наприклад, у відпустку. Інша – носити шкіряні амулети на удачу, в поемі герой має повісити такий на шию коневі. Їх також досі можна придбати в Туреччині, вони зазвичай мають вигляд трикутного конвертика зі шкіри, всередину якого кладуть аркушик з молитвою. За традицією конвертик з молитвою зашивали, сучасні ж варіанти багаторазові на застібці і молитви можна міняти.
Ще в тексті використовується спеціальне слово на позначення чотирирічного скакуна. Потреба в слові виникла, бо татари (і турки) сідали на коней, коли їм (коням) виповнювалося чотири роки – не раніше. Вратислав фон Митровіц (ще існує варіант імені у написанні Вратислав Митровицький або Вратислав із Митровіце – член посольської делегації від імператора Рудольфа II до Османської імперії) вважає, що саме цьому тюркські коні завдячують посиленій витривалості, а от у його рідній Богемії коней замолоду перетруджують, тому тварини втрачають свій запас міцності.
Цікавий опис Богдана Хмельницького. Едіп Ефенді називає його “керманич” і “очільник”, ці ж означення використовуються і для Кримського хана. Хмельницький “могутній” і “поважного віку” – козацькому гетьманові тоді було 53 роки. Богдан Зиновій за звичаєм привіз ханові дарунки. У тексті “всього по сорок”, але, скоріше за все, це не точна цифра, а використанні канонічної для тюрків цифри 40 в значенні “багато, сила-силенна”, при чому, всі тварини були добірні. Хмельницький з кримським ханом влаштували спільну учту і так само спільно вони радилися, як вести війну з поляками і яка буде її кінцева мета – “примусити ляхів платити данину”.
І найцікавішим є загальний сентимент поеми – не героїчне прославляння війни і побєдобєсіє, а підкреслення болю, який війна приносить, якою би правою вона не була. Молоденьки хлопчик, який ще не вміє жити самостійно, покидає оселю. Мати, проводжаючи його, не витримує і навіть непритомніє. Автор запитує: “І скільком же вдасться повернутися додому живими?”. І навіть уцілілих цей біль не відпускатиме…

Kırım Halk Edebiyatından
Sefername *
* Osman Nuri Efendi Akçokraklı tarafından kaleme alınub da Teşrin-i Sani üçte Bağçesaray’da temaşaya konılan “Kırım Giray Han” nam piyesinden alınan bu sefername Kırım Giray Han zamanında yetişmiş şairlerinden Edib Efendi’nindir.
Geldi Erdel’den haber Lehler sözü bozuyor Kırım nedir? Vergi yok, Han o değil, ben diyor Ciğit kolunda kamcın var menciliğe haber var Ey oğlanlar toplaşın tezden bize sefer var Alaşalar nallansun ok yayları maylansun Eğer ağaç bakılub kavurmalar kaynalsun Al kılıncı askıdan çek kayrağı yüzüne Kılıncın eğer ak bolsa kara tüşmez gözüne Yeni tırşav bir arkan asınız eğer kaşına Kızıl meşin nazarlık takın atın başına Seferlik atın semire dönen bolsa arımaz Semiz atın yol almaz dönendeki yaramaz Çekmenini tartub kiy ak kapağın basub kiy Yolda anayın yokdur her şeyini bakup kiy Geldi emir saraydan çıkdık yola Mamay’dan Duamı aldım anaydan oklarımı babaydan Cavseverdir Mamaylar, cavcur gider Mamaylar İl aşub sefer var helal edin ağaylar Eğerlendi al duru başı yılduz kaşkadır Han kolunda ciğit köp Mamay Beyi başkadır Yetmiş çora yanında at oynatub çıkdılar Yetmiş ana yetmiş tas su sepdirüb çıkdılar Dua edüb hanım anay çıdamadı bayıldı Yetmş atın tozanı duman bulub yayıldı Toplaş oldı bizlere Gazikermen çölünde Kızıl yağlık kara kamcı cümlemizin elinde Tatdan geldi odaman Kefe tübü kahraman Yarın Arğın Kart Kıpçak cümlesinden kocaman Davul zurna duy bayram yedi günde toplaşdık Yedi kurban çaldırup cav yollarını oylaşdık Yedi bin oğlan bir bulub atı sudan tepredik Yedi saat bir tanış ak yılgada geçürdik Kırım Giray töremiz yetişüb geldi Kermende Şirin yarın beyleri selam tordı saymende Erdel şehri Ak şehir kocamandır cami Bu şehirde katışdı bize Boğdan töresi Yaş bayarı zor bayar hediyesi kırklama Kırk aygır dana cümlesi hep saylama Han çadırı kaşına kuruldı bayar çadırı Sılavine koydılar sılamacı batırı Kırım Giray her boyar kıldılar kekeşi Leh Beyinin başına biçdiler pişkeşi Kara kuşlar ileri iki kolda ak kuşlar At nallanur kayrak oynar ağarılük kılınclar Haber aldık yolımız orman ak tiken Bu sefere sav girüb kimler sav kaytar iken Bizler Kıpçak oğluyuz çamura batar çıkarız Güneş olsa kurıdır su tapılsa çaykarız Baş yazısın göz görür ciğit her hale güner Can kutıla selamet ağuv accı hem öter
Кримськотатарська народна література
Сефернаме
Поема про похід, написана у 17 ст. поетом Едіпом-ефенді, який перебував у почті Кирим Ґірай Хана. Твір використав Осман Нурі Акчокракли у своїй п’єсі “Кирим Ґірай Хан”, поставленій в Бахчисараї.
Прийшли новини з Ерделю (Трансильванія, Семиграддя), поляки порушують дане слово А що Крим? Податків немає, кожен кричить, що він Хан Легінь тримає в руці камчу, самолюбству є звістка Гей, молодці, збирайтеся, скоро час у похід! Треба підкувати коней, змастити стріли та лук Доглянути сідла, засмажити кавурму Знімай зі стіни шаблю, нагостри її Коли шабля твоя виблискує на благо, то не присоромить Повісь на облуки новий аркан і мотузку І шкіряний амулет коневі не шию Бойового коня добре годуй і чотирирічний скакун буде при силі Та жирний кінь в дорогу не піде, в бою підведе Приладнай одежину, натягни добре шапку В дорозі не буде матері, тому завбачно подумай про все Прийшов наказ із палацу, ми виправилися з Мамаю Від матері отримав молитву, а від батька - стріли Мамайці обожнюють ворогів, Мамайці вийшли нога в ногу Ідемо в дальню путь, не поминайте лихом, панове Осідланий кінь гнідий із зіркою на чолі В управлінні хана зухів багато, але бей Мамаю винятковий Вийшли в пусть сімдесят молодиків, поряд з якими гарцювало сімдесят скакунів Сімдесят матерів вийшли пролити сімдесят полумисків Люба матінка молилася, та не витримала, знепритомніла Сімдесят коней підняли хмару пилу Місце збору - степи Ґазікермену У всіх у руках червона хустина і чорна ногайка Прибув очільник із Тату, сам герой родом з Кафи Величніший за яринів, аргинів та карт кипчаків разом узятих За гуляннями з барабанами і зурною зібралися за сім днів Зарізали сім жертовних тварин, продумали наступ на ворога Сім тисяч легінів як один погнали коней во воді Сім годин як одна мить і ми переправилися через Дніпро Наш керманич Кирим Ґірай поспів у Кермен Шірінські й аргинські беї вітали його у святковому однострої Місто Ердель - Біла церква, з величезним храмом Саме тут до нас приєднався керманич Богдан Могутній боярин поважного віку, привіз дарунків по сорок: Сорок скакунів, сорок телят, усі добірні Шатро цього боярина поставили навпроти ханського шатра І влаштували славні богатирі учту Заповзявся Кирим Ґірай із боярами радитися І вирішили примусити ляхів платити данину Чорні птахи - вперед, білі птахи - з боків Коні відбивають підковами, розлітається каміння, виблискують шаблі Отримали звістку, шлях наш лежить крізь ліси та кущі Вирушаєму в путь жвими, а кому вдасться так само повенутися живим із цього походу? Ми - кипчацькі сини, виберемося з трясовини Висохнемо на сонці, вимиємося у воді Видно, така вже наша доля, справжній воїн готовий до будь-чого Тільки б залишитися живим і здоровим, а гіркий біль завжди пектиме