Перейти до вмісту

Дитячий зошит Фатіха Султана Мехмеда

Зошит представив широкій публіці Сюхейл Унвер у 1961 році, виказуючи здогадки, що це може бути чернетка Фатіха. Зараз Емрах Сафа Ґюркан, автор “Bunu Herkes Bilir”, дуже зло насміхається з Сюхейла Унвера, мовляв, той сам казав, що науковими методами там і не пахне. Власне, так і є, але Сюхейл Бей лише висловив припущення, на якому зараз базується цілковита загальна впевненість.

Ніякого додаткового аналізу окрім того, що представив сам Сюхейл Унвер у 1961 році, проведено не було. Зараз зошит показують туристам в музеї Панорама 1453 в окремо оформленій вітрині так, нібито немає жодних сумнівів, чий саме це зошит. Цікаво, як можна виставляти експонат в музеї, коли насправді нічого не ясно?

Проф. Др. А. Сюхейл Унвер
Стамбульський Університет
Директор Інституту історії медицини

Дитячий зошит Фатіха Султана Мехмеда

Є один зошит, що втрапляв мені до рук майже що п’ять років, цінності якого я не розумів, але намагався розгадати. Коли його побачив уперше, особливо не звернув уваги. Та й було це ще до 1940. У той час я почав переглядати один за одним всі рукописи турецькою, фарсі та арабською, які зберігалися в бібліотеках і музеях Стамбула та частково в Анатолії. Ті, які міг зрозуміти, занотовував, особливо зупинявся та творах і спогадах, що належали до епохи Фатіха. А потім я знову натрапив на цей зошит у році 1945. Тоді мене почали гризти підозри. Я сприйняв їх за провідне світло. В ньому є кілька чорнових ескізів примітивних орнаментів, кілька портретів, декілька абеток і серед усього решти спроби написів тугри Фатіха Султана Мехмеда. Що це могло бути? Крім того, на тогочасному папері. Якщо я висловлю свої підозри волос, від мене затребують неспростовних доказів. Ах! Ми навіть не знаємо, що втратили, у гонитві за цими неспростовними доказами. Уникати категоричних і догматичних тверджень личить тим, хто вчився у великих умів. Але з науковим поясненням не потрібно також уникати таких тверджень, які деяким за їхнім рівнем виховання можуть здатися альтруїстичними. Навіть якщо це не відповідає історичним методам, іноді є місце і для таких тверджень. Зрештою, я спробую пояснити мою мету таким чином (не важливо, чи будуть із цим погоджуватися), бо я особливо ретельно досліджував епоху Фатіха Султана Мехмеда, його велику, тонку і чутливу особистість. Крім того, гадаю, пояснити ще іншим чином буде ще важче, тому можу пояснити свої здогади таким чином:

Утретє я побачив цей зошит у 1950. На цей раз я вивчив його докладніше, аж до водяних знаків на папері. Свої нотатки з указанням бібліотеки і архівного номера я зберігав у папці. Але я не наважився все це опублікувати 1953 року до святкування 500-річчя завоювання Стамбула.

Крім того, сталося дещо, що мене засмутило. Лист, який написав італійською один венеційський купець своєму братові про смерть Фатіха і події після цього, перекладають французькою, каліграфічно оформлюють за західною традицією того часу і презентують королеві Англії Едварду IV. Лист зберігався в США у Принстонському університеті, я його бачив у 1959 році там же і після 10 років відстежувань нарешті заволодів оригіналом, але деякі історики вирішили, що він не вартує нічого. Вони іронічно і навіть гостро розкритикували мою публікацію, через те, що лист потрапив мені до рук. Проте документ своєї ваги не втратив. Звісно, це моє нове дослідження, коли стане другою публікацією, збере ще більше критики, бо це таке джерело, у якому навіть менше підказок, ніж у попередньому. Однак я шукаю інформацію про період правління Фатіха не лише на сторінках літописів, я також намагаюся знайти певну інформацію в документах того часу. Через те, що ці документи потрапили до мене і я змушений їх коментувати, а також через те, що я ціную деталі, які проливають світло на щось, вони для мене важливі.  

Востаннє я бачив зошит 11.12.1956. До своїх нотатків я додав наступне: «Білий сирий папір без захисного шару, але з лиском, в новій палітурці. Верхній і нижній край аркушів запліснявіли. Зошит 15 століття. Скидається на чернетку часів шехзадування Фатіха або перших років його панування. Тим, хто цінує подібні документи, варто спершу подумати над проведенням ретельних досліджень, а потім уже висловлювати якісь судження.»

Я вирішив, що буде правильно представити ось цей зошит, який я дослідив, незалежно від того, сприймуть це чи ні, без якихось беззаперечних і остаточних тверджень, і щодо якого за ці останні роки майже не залишилось сумнівів, що він належить до епохи Фатіха.

Цей зошит зберігається в музеї палацу Топкапи під номером 2324. Свого часу зберігався в бібліотеці Зюльведжхейн у секції інших творів з номером 275 під заголовком «альбом для малювання». Був коментар, що зошит надійшов з Султанської скарбниці разом з іншими творами.

Наразі зошит можна знайти в музеї Топкапи за наданим мною номером. Але з резюме, яке я надав вище, зрозуміло, що цей на перший погляд непоказний зошит все ж цінували настільки, щоб зберігати в Бібліотеці Зюльведжхейн та в Султанській скарбниці.

Зошит з білого лискучого паперу, коли його вперше зшили, був більшим, а зараз 21,5х28,5. Папір хоч і лискучий, але нерівний. Під час писання не користувалися крейдованим сукном, тому деякі місця паперу, які могли зажиріти, не закрилися і перо чітко і ясно не прописало. Деякі малюнки здаються написаними пензлем, але ми вважаємо, що використовувалося тонке перо. Є лише одне зображення риби і портрет, які нам здалися неодмінно написані пензлем, адже таким чином намалювати пером неможливо. Усі ескізи і проби зроблені чорним чорнилом.

Ми бачимо, що зошит зроблено з паперу, який збирали у прибережних середземноморських містах і центральній Европі, а привозили кораблями, що відходили з італійських портів. Водяний знак у вигляді лаконічної корони. Такий же знак зустрічається більш ніж на 60 сторінках. Зображення тільки тут і тільки таке. Папір не був витриманий для захисного шару, і чорнила проїли папір наскрізь. Подібний папір всмоктує чорнила, тому всі затертості і виправлення на ньому завжди залишаються у вигляді плям, яких неможливо позбутися. В цьому сенсі це неякісний папір, тому не дивно, що його використали для чернетки. Папір схожий на сучасний грубий папір для малювання. Повністю білий.

Не відомо, як виглядав зошит з самого початку. Це були бути окремі аркуші чи якимось чином скріплені між собою, а може й у вигляді зошита. Але у палаці Абудльхаміда II у палітурній майстерні йому зробили нову обкладинку. Сьогодні зошит зберігається з цій палітурці.

Погортавши зошит, ми бачимо, що він тривалий час зберігався у вигляді розрізнених аркушів або з відірваною палітуркою, адже з початку і  з кінця аркуші в різних місцях запліснявіли на 10-20 сторінок. Зараз на деяких сторінках навіть видно сліди цієї плісняви у вигляді дивних плям. Потім вирішили, що зошит важливий і зробили йому палітурку, однак зменшили розміри, через це краї деяких малюнків зрізані.

Ні на початку зошита, ні в середині, ані в кінці немає ніяких написів, які б засвідчували належність Фатіху або епосі його правління. Невідомо, чи було щось написано на тих місцях, замість яких приладнали палітурку. Зараз теж продовжується ця невігласька традиція викидати всі ті залишки, які формуються під час приладження нової палітурки. Якщо й щось було знищено тоді – тут нічого не попишеш.

Однак у зошиті є наступне:

  • Повні та часткові начерки тугри Фатіха Султана Мехмеда;
  • Квіткові мотиви та їхні поєднання, які можна побачити у творах часів Султана Мурада II та Фатіха;
  • Зображення голови коня, сови, орла і лелеки;
  • Зображення міфічних крил і мотиви Румі, які зустрічалися у 15 столітті;
  • Портрети християн;
  • Голови з сариками і ескізи голів;
  • Турецька абетка;
  • Грецька абетка;
  • Риски і крапки, які використовувалися для ворожіння;
  • Нерозбірливі поетичні рядки на фарсі.

Усе це:

  •  Написано винятково чорними чорнилами з сажею та деревною смолою;
  • Скоріше за все використовувалось широке і тонке перо;
  • З невисокою вірогідністю деякі малюнки зроблені пензлем.

У зошиті:

  1. Немає жодного запису або лінії, яка би свідчила, що зошит створений до або після епохи Фатіха Султана Мехмеда і Султана Мурада II;
  2. Із значною вірогідністю тугри до періоду правління Фатіха Султана Мехмеда писалися власноруч Падишахом. Ці тугри можуть бути написані самим Фатіхом Султаном Мехмедом у власній чернетці для тренування і виписування;
    Звісно, ми бачили більше п’ятдесяти тугр Фатіха Султана Мехмеда, деякі з яких писані золотом, решта ж чорним сажовим чорнилом. І вони геть не схожі на ці. Але Мехмед бін Мурад Хан написано в певному порядку і цей порядок однаковий і там, і там. Саме тому ми вважаємо, що цей зошит може належати саме йому, адже у зошиті є тугри, які були його власним підписом.
  3. Ескізи орнаментів виглядають дуже примітивно. Найдетальніші та найліпше поєднані орнаменти можна спостерігати в закінчених або незакінчених роботах палацової майстерні мініатюриста Баби Наккаша, котрий був головним мініатюристом часів Султана Мурада II та Фатіха Султана Мехмеда. А ці орнаменти надто примітивні, немовби намальовані дитиною;
  4. Значна частина портретів належить Фатіхові і за великою імовірністю перу полонених в палаці його батька Султана Мурада II Румелійських принців чи синів Бейлербеїв, Фатіх ще з народження відчував пристрасть до мистецтва і в бутність шехзаде дружив з цими полоненими, тому міг намалювати або дати їм намалювати під час гри. Адже серед малюнків є кілька портретів християн. Однак можна припустити, що портрети людей в сариках і з бородами малював він сам;
  5. Все це можна вважати лише моїми особистими роздумами, які ніколи не будуть сприйняті за наукові серед тих, хто цими питаннями не цікавиться;  Однак я визнаю, що їм буде легко категорично стверджувати протилежне. Тим, хто захоче на це відповісти, я раджу вивчити зошит сторінка за сторінкою.

З усіх цих вищеназваних причин я уникаю виносити якийсь остаточний вердикт, але можна зробити висновок, що Фатіх розумівся на малюнку і мініатюрі і навіть сам малював. Його спроби дитячі і зроблені наспіх, однак успішні. Малюнкам і особливо людським фігурам було приділено багато уваги. Уважно вималювані вирази обличчя надзвичайні. Жодних підстав думати, що тугру неодноразово писав не власник, немає. Намальована кілька разів для тренування.

Щодо водяного знаку: в урядовому архіві аркуші з такого типу знаком є в зошитах з документами права на землі за період правління Султана Мурада II у роки 835-841 (1431-1437), у двох зошитах з Манавгата і Албанії за 859 рік (1455) і в зошитах вакфів з 847 (1469) та 879 (1474) з Текірдага, Чермена, Кизанлика, Загри і Умур Бея.

Bu görselin boş bir alt özelliği var; dosya ismi: zoshit-fatiha-sultana-mehmeda-vodyanyi-znak-wonderfulturkey.jpg
Три приклади водяних знаків із шістдесяти з названих зошитів

У чотиритомному каталогу водяних знаків Ч. Бріге (Ch. Briguet) такий знак під номером 11678 зустрічався на папері, виготовленому у Флоренції у 1448-1456 роках. Зустрічалося також 1373 записів з Фано і 1385 з Фабріано і Флаам. Саме з цього паперу, привезеного до Туреччини за часів Мурада II з італійських портів, і була зроблена чернетка. Деякі інші зошити тієї ж епохи зберігаються в урядовому архіві. Тож, цей зошит зроблений з паперу епохи Султана Мурада II, у ньому є спроби малювання тугри Фатіха Султана Мехмеда і чорнові написи і малюнки.

1961

переклад українською ©Анна Суходолова, 2020

Останні додані документи:

Сефернаме про похід Хмельницького

8 хв.

Класична поема Едіпа Ефенді “Сефернаме” – “Поема про похід” Богдана Хмельницького і Кримського хана на поляків у 1648. Як виявляється, Сефернаме про похід Хмельницького знають чи не напам’ять усі татари (так мені сказали знайомі-кримські татари, може, трохи прикрасили дійсність), а…

Сходознавчі студії в Україні

14 хв.

Стаття Фуада Кьопрюлю в газеті Ікдам за 24 листопада 1928 року про сходознавчі студії в Україні та делегацію ВУНАС (Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства) до Туреччини. Окремо він згадує “молодого поета” Павла Тичину, який володіє турецькою і перекладає українською турецьку літературу.…

Вірш Селіма ІІІ про капусту

4 хв.

На сторінці з Дивану рядки з одою капусті виділені, решта віршів затінені. Султан Селім ІІІ писав вірші під псевдонімом Ільхамі. Виходить на світ узимку вояка-капуста Бо холодів не боїться ватажка сміливих капуста На вигляд вона як пірнач Кейкавуса Листом молодим…

Стаття про Тараса Шевченка Ридвана Нафіза в журналі “Хаят” за 17 лютого 1927 року

14 хв.

Стаття про Тараса Шевченка османською з журналу Хаят (Життя) за 17 лютого 1927 року. Її написав Ридван Нафіз, депутат трьох скликань турецького парламенту. Статті про Україну, написані автором після особистого відвідування, виходили три тижні поспіль. Перша стаття з назвою “Україна”…

Стаття про Україну Ридвана Нафіза в журналі “Хаят” за 10 лютого 1927 року

19 хв.

Стаття османською про Україну з журналу Хаят (Життя) за 10 лютого 1927 року. Як і попередню, її написав Ридван Нафіз, депутат трьох скликань турецького парламенту. Три статті виходили три тижні поспіль. Перша стаття, яка вийшла друком за тиждень до цієї,…