Перейти до вмісту

Народжені в гаремі: поява на світ Шехзаде і Султан

Поява на світ Шехзаде і Султан, спадкоємців і спадкоємиць чинного Султана, означали тяглість династії. Тому народжені в гаремі малюки завжди були причиною радості, а святкування цього народження мало чільне місце в палацовому протоколі.

Не так багато відомостей про народження дітей за часів відсилання шехзаде до саджаків, але більше документів про пізніший період, коли батьками ставали лише чинні падишахи, а шехзаде утримувалися в клітці-кафесі і їм заборонялося мати дітей.

Найперші з відомих на сьогодні урочистостей до народження були влаштовані для первістка Султана Сулеймана Пишного Шехзаде Мустафи у 1515 році. Також згадуються урочистості на честь народження первістка Османа ІІ, які тривали 7 днів, 7 ночей. Святкування народження первістка Мехмеда IV також тривали 7 днів, а от народження його другого сина святкували лише 3 дні. Уже на початку 19 століття в гаремі існувала проблема як з народжуваністю, так і з виживанням малюків. Ільяс Ага, який написав історію Ендеруна, описував це так:

Жінки безперестанку народжували. Народжені помирали, але за ними народжувалися нові. Новонароджених переназивали іменами померлих Мехмедів і Ахмедів.

Хафиз Ільяс Ага – Історія Ендеруну (1812-1830)

Зміст:

Пологи в гаремі

Підготовкою до народження розпоряджалася Валіде Султан як очільниця гарему. Що саме потрібно підготувати і закупити, Валіде Султан узгоджувала з Падишахом.

Для пологів виділяли великі покої, заздалегідь обирали повитуху і годувальницю.

Ось мініатюра, яка наочно демонструє процес. У палаці пологи проходили навсидячки. 

Народжені в гаремі: мініатюра, на якій зображені пологи в гаремі Османської Імперії
İÜK TY 5502

Реальне гінекологічне крісло, зображене на мініатюрі, зберігається в Палаці Топкапи. Це традиційне для Анатолії крісло називається ореке.

Гінекологічне крісло, використовуване в гаремі для пологів
Ореке з палацу Топкапи
TSM 12/175

Оздоблення покоїв

Після пологів породіллю переводили до спеціально оздоблених покоїв. Убранство змінювалося для кожних пологів. Зазавичай кімната прикрашалася в одному стилі. Під час народження доньки Махмуда ІІ Саліхи Султан спальний набір, фіранки на вікна і двері, оббивка тахти і подушок на ній була виготовлена із коштовної тканини серасер, в яку вплітали золоті і срібні нитки. Все це додатково було вишито срібною ниткою, а візерунок прикрашено перлами, паєтками і гаптовано сухозліткою (канителлю). Додатково зовнішні поверхні прикрашали коштовними каменями.

Для захисту малюків у якості оберегів до колиски чіпляли оздоблені коштовностями золоті монетки з написом “машаллах” і кіготь когута.

Предмети, спеціально замовлені до народження Шехзаде Сулеймана (1860 рік):

  • Оберіг з кігтя когута, оздобленого діамантами, рубінами, смарагдами і бірюзою
  • Амулет-машаллах, оздоблений діамантами
  • Срібна миска для хамаму
  • Позолочений мідний таз
  • Позолочений мідний глечик
  • Позолочене срібне суднó

Кігтя в музеї палацу Топкапи не збереглося взагалі, а монетки є лише суцільно золоті, без коштовних каменів.

Новоспечену матір вкладали у пишно прикрашене ліжко. Зазавичай ліжко породіллі вкривали червоним атласним покривалом, оздобленим шовковою різнобарвною вишивкою. І ліжко породіллі, і колиска маляти мали однакові балдахини. У ліжечку для новонародженого ліжник, ковдра й утримувачі (вони не давали малюкові вивалитися з колиски – їх можна побачити на мініатюрі) виготовлялися і оздоблювалися з дуже коштовних матеріалів. Попри все оздоблення, в кімнаті породіллі найпишнішим елементом була саме колиска малюка.

Хода з колискою

Також на мініатюрі зі сценю пологів присутній спойлер. На передньому плані можна помітити дитяче ліжечко. Але його там або не повинно бути, або ж це ліжечко когось зі старших братів/сестер народжуваного маляти. 

Бо за традицією колиску доставляли в палац на сьомий день після народження – це мав бути подарунок від Валіде Султан. Саме так описує цей процес Хашмет у творі “Вілядетнаме”, в якому розказує, що і як відбувалося під час народження Султани Хібетуллах, доньки Султана Мустафи III. Це була перша дитина в палаці після тривалого бездітного періоду – попередні султани Махмуд I та Селім III померли, не залишивши по собі нащадків. 

Якщо народженим був хлопчик, то колиску прикрашали ще й сорґучем.

Акварель із зображенням Ходи з колискою в Османській Імперії
Акварель із зображенням Ходи з колискою, ≈1809
Музей Вікторії та Альберта, D.106-1895

З незабутніх часів існував давнішній звичай: коли у Падишаха народжувалася дитина, на сьомий день колиску для малюка надсилала Валіде Султан. Мати Султана Мустафи померла, роль матері взяла на себе його старша сестра. Їй і випала честь надсилати колиску. Старша сестра Падишаха була заміжня за Великим Візиром Раґипом Пашею Ефенді. Від імені Султани виготовлення люльки замовив Раґип Паша.

Колиска була дуже гарною, донині такої світ не бачив. Суцільна пластина золота, якою була вкрита колиска, була інкрустована алмазами. Ці алмази своєю розкішшю сліпили очі. На вишивку для ліжника використали сім окк коштовних великих перлин. Люлька, матрацик і ліжник зберігалися у скарбниці Садразама. На сьомий день після народження дитини, у середу, була організована пишна хода, яка мала віднести колиску з палацу Великого Візира до султанського палацу. Усі учасники ходи зрання зібрались у палаці Садразама і хода розпочалася.

Хашмет – Вілядетнаме (1759)
Колиска для Хібетуллах Султан, вкрита пластинами щирого золота, з колекції палацу Топкапи
Колиска з палацу Топкапи
TSM 2/680

Список народжених в гаремі

Напевне, цей тривалий бездітний період в гаремі та радість від народження Хібетуллах Султан змусили палац почати докладно занотовувати народжених, дані про хлопчиків записувалися червоним чорнилом, дівчаток – чорним. У списку вказувалося ім’я новонародженого чи новонародженої, рік, місяць, день і час доби (день чи ніч) народження. Пізніше вказувалося й ім’я матері, що для попередніх періодів є у більшості випадків предметом здогадок, а то й помилок, адже імена дітей часто повторювалися. На жаль, список починається з 1759 року, до цього настільки детальних даних про народження шехзаде і султан немає. Перший запис щодо Хібетуллах Султан виглядає так:

Хібетуллах Султан

Рік 1172

Число 17 Реджеба

[16 березня 1759 за григоріанським календарем]

Ніч проти п’ятниці

Відбитки Султанських пальчиків

Нині дуже модно робити і зберігати відбитки ручок і ніжок новонароджених: цей тренд вважається доволі молодим. Звісно, ні про яку подібну традицію в султанському палаці й мови бути не може. За всю історію Османської Імперії нічого подібного віднайдено не було. Жодних відбитків маленьких султанських ручок чи слідів султанських ніжок, які б зберігали трепетні матусі. За єдиним винятком – ось цим документом нижче. Судячи з напису, Пертевніяль Кадинефенді зробила відбиток рук свого сина одразу після його народження. В гаремі за сотні років народилися тисячі дітей. Але іншого такого документа не існує.

BOA MB 939/60

Запис, зроблений Пертевніяль Кадинефенді (матір’ю Абдюльазіза) власноруч:

Відбитки, що залишили своїми власними благословенними руками Їхня Високість шляхетні Султан Абдюльазіз після того, як з’явилися на світ.

Привітання породіллі

Дарюссааде Ага або ж Кяхья кадин (Кетхюда кадин) запрошували до палацу для привітання породіллі Султан, які проживали поза палацом, Великого візира, головних державних мужів і Шейхульіслама з родинами. Усі, окрім Султан, збиралися в помешканні Великого візира, а звідти каретами переїжджали до палацу.

Жінки, які заходили до покоїв породіллі, вітали її та цілували покривало на ліжку. Розсаджувалися гості за своїм статусом і посадами чоловіків. Навпроти ліжка на високому дивані сиділа Валіде Султан, обабіч неї сиділи її доньки-султани. Гості ж розташовувалися на подушках. Усі з нетерпінням чекали на появу колиски.

Коли після Ходи колиску привозили до палацу, спершу її представляли Султану. Потім відносили до гарему в покої породіллі. За протоколом, по праву руку від Валіде Султан були Султани і жінки правлячої Династії, а по ліву – запрошені жінки. Коли колиску заносили до покоїв, усі підводилися, в цей час Валіде Султан кидала до колиски пригоршню золота. Решта запрошених, наслідуючи її, також кидала золото. Потому повитуха молилася і вкладала маля до колиски. Тричі гойдала дитину і знову брала на руки. Тоді запрошені накривали колиску коштовними тканинами. Накидані до колиски гроші та тканина належали повитусі.

Запрошені до породіллі залишалися в гаремі три дні. Коли від’їжджали, гості дарували дитині, породіллі та поважним кадинефенді, в чиїх покоях гостювали, різноманітні коштовні подарунки. Родина Шейхульіслама була звільнена від цього. На честь породіллі влаштовували Ночі хни і гуляння, рабині грали на сазі, влаштовували пародії і розважали гостей.

Народу звістку про народження спадкоємця або спадкоємиці повідомляли глашатаї, а перед палацом Великого Візира грав військовий оркестр Мехтер.

Урочистості в палаці та поза ним

Якщо народжувався хлопчик, то в кожній казармі в Ендеруні різали по 5 жертовних тварин, якщо ж дівчинка – по 3, і відправляли їх до палацових кухонь. А після цього щодня п’ять разів на день під час намазу вистрілювали 7 гарматних залпів, якщо народжувався хлопчик-шехзаде; якщо ж народжувалася дівчинка-султан, то робили 3 гарматних залпи. Хібетуллах Султан вітали, як хлопчика – сімома залпами.

Як і на будь-яке свято, похмурі гаремні ходи і покої прикрашали великою кількістю світла: лампадками, свічками, каганцями, факелами. Так же освятлювався і палац, і великі садиби пашів і знатних чиновників. Чим пишнішим було освітлення, ти багатшим вважався власник.

Догляд за малюками

Одразу після народження дитини для неї знаходили годувальницю – дає хатун. Годувальниця мала особливий статус і дуже високий рівень поваги за “молочним правом” (хакк-и ридаіє), адже вигодовувала члена Династії. Також вважається, що дає хатун за цим правом в екстренних ситуація могла заміняти дітям матір. Наприклад, матір Султана Османа ІІ померла, коли йому було 14 років. Гадають, що обов’язки матері стала виконувати його годувальниця, адже одразу по цій події зросла її платня.

Серед довірених джаріє дитині обирали няньку. На цьому виховна командя для Султани вважалася укомплектованою.

У виховну команду Шехзаде десь у рік додавався лала – наставник. Коли ще існувала традиція відправляти шехзаде в санджаки, то шехзаде мав двох різних лала: один, який наставляв його в батьківському палаці, а інший – який був його наставником у саджаку. Лала призначався рішенням Дивану.

Років у 5-6, коли починалося навчання, ще додавався ходжа – вчитель.

На жаль, у період клітки-кафесу, коли Шехзаде перестали виїжджати до провінцій-санджаків, отримували освіту лише ті Шехзаде, які були синами чинного Султана. Реша ж утримувалася в кафесі без будь-якої освіти.